Як боротися з трудовою міграцією

Зростаючі темпи трудової міграції з України – одна з найбільш обговорюваних проблем. Деякі політики вважають це нормальним: поляки їдуть працювати в багаті країни Європи, українці приходять на їхнє місце.

Ринок праці став глобалізованим – усі кудись їдуть. У чому проблема? Але бізнес реально стурбований. Дефіцит кваліфікованих кадрів загострюється із кожним місяцем. В Україні все складніше створити нове виробництво: можна залучити інвестиції, але працювати нікому. Немає роботи – немає податків, немає соціальної та іншої інфраструктури, і спіраль депресії затягує країну в дедалі більшу яму.

Ми в дорожньому будівництві цю ситуацію передбачали давно. Дорожники в чомусь схожі на шахтарів. У нашій сфері поширене явище – робочі династії. Батько працює на асфальтоукладачі, дядько – на грейдері, син – на бульдозері. Багато бригад формувалися із родичів, існував свій уклад, традиції. У якийсь момент все почало валитися. Престиж професії впав до катастрофічного рівня. Династії відійшли в історію: син вирішив стати економістом, дядько пішов працювати водієм до фермера. Батько вирощує помідори на своєму городі. Виник певний вакуум у галузі: частина фахівців вийшли на пенсію, частина – виїхала на заробітки за кордон, а більшість узагалі перекваліфікувалася: той, хто працював на дорожніх машинах, освоїв сільськогосподарську техніку і подався в агросектор. При цьому молодих фахівців практично ніхто не навчав, оскільки охочих було вкрай мало.