Одразу після Запоріжжя ми прямуємо на Донеччину. А саме на територіальну дорогу Т-05-14

Роботи тут активно просуваються з минулого року: керівники ділянки демонструють рівненьке дорожнє полотно на нашій першій ділянці автошляху, в той час, як на другій тривають земляні роботи. Водії фура за фурою підвозять ґрунт, робота спиняється хіба що заради того, щоб зробити спільну світлину.

Саме тут працює майстер Дмитро Боронін зі своєю бригадою. У його ланці 13 робітників та механізаторів. Команда Дмитра спеціалізується на влаштуванні асфальтобетону. Це дуже відповідальний етап дорожнього будівництва, тож він сам підбирає людей до своєї команди. «Влаштування асфальтобетону потребує певних навичок і знань у дорожніх робітників, треба навчити людину. Якщо я бачу людину, у якої є до цього хист, то беру її на роботу», – розповідає майстер.

Минулоріч Дмитро зі своїми  дорожниками працювали на нашому величезному проекті – дорозі Харків-Охтирка. Кажуть, що цей автошлях був найскладнішим із викликів для їх виробничої ланки, адже вкрай потрібно було зробити дорогу дуже швидко і, як завжди, якісно.

«На дорозі Харків-Охтирка працювало дуже багато бригад, було надзвичайно багато роботи. Проте я пишаюсь нашими результатами на цій трасі», – розповідає дорожній робітник Ігор Недбайлюк.

Механізатор Віталій Березнянський каже, що робота на харківській дорозі була дуже складним періодом, проте вони впоралися і командою рушили далі на схід – продовжувати будувати дороги.

Щодо праці на Донеччині – всі разом кажуть, що боятися ніколи, потрібно відновлювати інфраструктуру області.

«Тут працюють люди, чому б і нам не працювати? Чого боятися?», – вважає Ігор Недбайлюк.