Завдяки «Великому будівництву» розбудовують дорожню інфраструктуру нашої держави

Сьогодні розповімо про робітників компанії, які працюють на проєктах у Донецькій області.

Олексій родом із Маріуполя. Наразі проживає із сім’єю у Краматорську. Має дві вищі освіти – інженера-механіка Горлівського автомобільно-дорожнього інституту та інженера-будівельника Макіївської будівельної академії. Понад п’ять років працював у будівельних проєктах у Туркменістані.

«На жаль, після Євро-2012 дорожньо-будівельний бум в Україні завершився, знайти роботу за спеціальністю було вкрай важко. Тому, порадившись із дружиною, вирішив поїхати на заробітки за кордон. У 2013 році випала можливість підписати контракт на будівництво аеропорту в Туркменабаті. Провів там три роки на посаді керівника виробничо-технічного відділу. Потім іще два роки споруджував аеропорт у Дашогузі.

Разом зі мною працювало чимало українців, адже наші фахівці надзвичайно затребувані у багатьох країнах. Ми ще дивувались: а де ж такий попит на нашу працю в рідній державі?! Зарплатню отримував непогану, умови теж були досить пристойними, але… П’ять років поспіль на чужині мріяв повернутись додому. Бачити свою сім’ю доводилось раз у три місяці, усього кілька тижнів. Хоча мої діти вже виросли, проте все одно потребували батьківської уваги та поради. Тому прийняв рішення, що після завершення закордонного контакту більше не шукатиму щастя в іншій країні.

Повернувся додому, працював у незначних будівельних проєктах. «Велике будівництво» саме починалося, чимало моїх знайомих кликали в «Автомагістраль-Південь». Чесно: своїм вибором задоволений. Уже більше року працюю на масштабних проєктах, відновлюю дороги Н-32 та Т-05-14 на Донеччині. А заробляю так само, як і за кордоном.

Українські фахівці варті найкращого. Тому не варто шукати кращої долі деінде, коли все необхідне поруч – і стабільна робота, і чудові умови для самореалізації. Разом із дружиною зараз будую грандіозні плани на майбутнє. Зокрема, планую взяти відпуску та позасмагати на пляжі», – розповів Олексій Чередник.

Народився в місті Покровськ Донецької області, проживає у Краматорську. Вищу освіту здобув у Донбаській національній академії будівництва та архітектури. У 2014-2017 роках працював у Туркменістані.

«Я не одружений, тому можу дозволити собі тривалі закордонні поїздки. Три роки працював у пустельних умовах на будівництві аеропорту у Туркменабаті. Фірма, на яку працював, оплачувала трансфер, житло, харчування та службовий автомобіль з водієм. Я ні в чому себе не обмежував. Щоправда, витрачати гроші у цій країні просто ніде. Зрештою, все швидко набридло, адже країна надзвичайно закрита, менталітет її мешканців дуже відрізняється, а подекуди місцеві звичаї мене як європейця просто шокували. Тому я недовго роздумував, чи повертатися додому, коли закінчився контракт.

Влаштуватися працювати в «Автомагістралі-Південь» порадив мій приятель. А чому б і ні? Зарплатня та умови праці дуже пристойні. Успішно пройшов співбесіду, і вже більше року працюю інженером технічного відділу. Що подобається: з роботи лише одну годину їхати до батьків, зараз я майже завжди поруч, а коли був за кордоном, то фізично не міг допомогти у вирішенні низки питань.

Дуже задоволений тим, що в нашій країні взялись відбудовувати інфраструктуру. Нарешті держава отримає європейські дороги, а працівники – стабільну роботу та впевненість у майбутньому. Хочу створити власну родину та будувати свої плани виключно у рідній державі», – поділився Олексій Щербаков.

Валентин родом із Павлограда Дніпропетровської області. Вищу освіту здобув у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті за спеціальністю механік. З 2015 року працював на проєктах у Казахстані.

«Мені, холостяку, поїхати на роботу за кордон – це було питання одного дня. Тим паче, що в цей період у нашій галузі була глибока криза, а знайти роботу було надзвичайно важко. За кордоном будував аеропорт та дороги у місті Астана. Спочатку на посаді механізатора, а згодом і механіка. Проте умови праці, про які говорили при працевлаштуванні, виявилися дуже далекими від обіцянок. За півтора роки додому приїжджав усього двічі.

І так сталось, що під час однієї відпустки познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Відносини на відстані – це непросто, тому, ще перебуваючи у Казахстані, почав шукати роботу в Україні. Багато чув про «Автомагістраль-Південь», куди й надіслав перше резюме. На щастя, для моєї кандидатури знайшлася чудова пропозиція, і я вже не вагався: купив квиток на літак і повернувся додому. Співбесіду проходив в Одесі, де мене запевнили, що отримуватиму за роботу грошей не менше, аніж за кордоном. Це був подарунок долі!

Спочатку працював механіком на АБЗ компанії у селі Ходовичі на Львівщині. Згодом – регіональним механіком на Донеччині. Нещодавно пішов на підвищення: тепер я механік нового АБЗ у рідному Павлограді. Чудові умови праці та гідна зарплатня – не єдина перевага компанії. Тут цінують професіоналізм. За таких умов я впевнений у своєму майбутньому. Тепер разом із дружиною плануємо якнайбільше мандрувати», – розповів Валентин Сафоник.

Разом – до нових перемог!