Спеціально для «Економічної правди» Валерій Вакарчук просто і чітко обгрунтував позицію компанії щодо закупівлі труб для магістрального водогону «Інгулець-Південне водосховище».
Основні тези:

Приблизну вартість проєкту обрахував інженер-консультант, якого залучило Агентство відновлення.

На будівництво водогону проводиться конкурс, в якому приймає участь декілька найбільших українських компаній. Пропозиція «Автомагістраль-Південь» виявилась найдешевшою!

Документація проходила державну експертизу і аудит на замовлення USAID.

Контракт укладався на умовах твердої договірної ціни. В угоді фіксувались лише укрупнені вартісні показники – наприклад, укладання одного метру трубопроводу – послуга «під ключ».

У протоколі до контракту додавались ціни на матеріали, які були затверджені замовником.

Контракт не зобов’язував компанію закуповувати матеріали за вказаними цінами. Вони могли бути вище, або нижче – це наше питання. Контракт вимагав лише забезпечити терміни, якість, обсяги.

Якщо контракт укладений за твердою договірною ціною – будь-яке непередбачене збільшення витрат – це ризики і проблеми підрядника. Але замовник в свою чергу також не може уточнювати вартість! Так працюють Світовий Банк, ЄБРР!

На який взагалі підставі висуваються претензії до підрядника? Не підрядник визначає умови і ціни. Наша зона відповідальності – обсяги, якість, терміни, до яких жодних претензій не має!

Війна триває, і не відомо які ще випробування випадуть на долю країни. Якщо русня вчергове знищить щось важливе, чи знайдуться бажаючи без фінансування це відбудувати, знаючи, що їм можуть “подякувати” кримінальними справами?

Вбивство “Автомагістраль-Південь” точно не посилить спроможність України протистояти ворогу!